В результаті кризи суспільно-політичної та економічної систем кінця 90-х років минулого століття, перед християнами несподівано відкрилися можливості, про які вони могли лише мріяти. Більшість очікувала приходу нових людей в церкви. І тільки одиниці відважились скористатися «відкритими дверима» як засобом для виходу за межі церковних приміщень, щоб нести Євангеліє людям.
Одними з перших, хто усвідомлював нові реалії та мав бажання скористатись отриманими можливостями, були Сергій Тупчик, Олексій Мельничук, Сергій Тимченко, Анатолій Назарук, Віталій Назарук, Тарас Приступа та інші. 7 січня 1989 року вони вперше заговорили про можливість утворення організації з метою проголошення Євангелія народам СРСР та заснування нових церков.
І вже 25 лютого 1989 року було зареєстровано Місіонерське товариство «Світло Євангелія» (м. Рівне, Україна), яке успішно функціонувало до 1991 року. Було налагоджено зв’язки з такими регіонами: Київ, Харків, Донецька область, Москва, Поволжя, Урал, Примор’я, Татарстан, Таджикистан, Карачаєво-Черкеська Республіка, Республіка Тива, Калмикія, Чукотка та Якутія. Там розпочалася місіонерська робота, поширювалось Боже Слово. Поступово накопичувався досвід роботи в нових умовах.
Але для країни в цілому це був важкий і неспокійний період. На території СРСР спалахують міжнаціональні конфлікти (Нагорний Карабах, Ферганська долина, зростання напруженості в Криму між кримськими татарами та слов’янами, в Північній Осетії – між осетинами та інгушами тощо).
Впродовж 1990-1991 рр. пройшов так званий «парад суверенітетів», в результаті якого всі союзні та деякі автономні республіки прийняли Декларації про суверенітет та стали незалежними.
Після набуття республіками незалежності, організація зіткнулася з труднощами економічного та комунікативного характеру в роботі з регіонами, адже підрозділи однієї організації опинились у різних державах.
У зв’язку з цим 1993 року було прийнято рішення реорганізувати Місіонерське товариство «Світло Євангелія» в Асоціацію «Світло Євангелія», до складу якої увійшли юридично та структурно самостійні організації. Такий механізм координування роботи був найефективнішим у ситуації, що склалася.
Однією з таких організацій і стала Міжнародна громадська організація «Надія – людям». Вона продовжила роботу місіонерського відділу МТ «Світло Євангелія», керівником якого на той час був Тарас Приступа. Засновниками та керівниками МГО «Надія – людям» у період становлення були: Тарас Приступа, Юрій Пилипович та Володимир Пархомей. Новостворені церкви інтегрувалися в уже існуючі об’єднання. Крім місіонерської роботи в Україні під опікою МГО «Надія – людям» залишилися російські регіони – Приморський край, Республіка Тива, Республіка Калмикія.
Наступні роки були орієнтованими на пошук нових напрямків для місіонерської діяльності. Засновано церкви у Вірменії, Республіці Білорусь, ведеться активна робота на Кримському півострові.
Для навчання місіонерів, пасторів та інших церковних служителів створено Біблійний коледж, в якому студенти тричі на рік упродовж двох тижнів можуть опановувати професійно викладені теологічні дисципліни.
У загальноосвітніх школах України введено предмет «Християнська етика». МГО «Надія – людям» бере участь у забезпеченні його відповідними методичними матеріалами, проводить навчання для педагогічних працівників, видає часопис «Слово вчителю».
У Здолбунові створено Центр сімейного типу для молодих людей, які закінчили школи-інтернати. Там про них піклуються впродовж періоду оволодіння ними професією та готують їх до самостійного життя.
У с. Залісся (20 км від м.Рівного) придбано недобудований комплекс табору, який нині поступово добудовується і є хорошою базою для проведення таборів, семінарів, спортивних заходів.
У Рівному створено футбольний клуб, філіали – в Здолбунові та Харкові.
У 2000 році організація переїхала у нове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. С. Крушельницької, 71. Будівля з великою прилеглою територією розміщена у центрі міста, добудовується поетапно, в міру можливостей. Тут розміщено центральний офіс організації, є три зали та багато різних приміщень.